ДОП «ЗУБР»

 

Рік зубра на Україні




«Це правда, що в тих місцях, які частково лежать на півночі, водяться зубри. Вони гладкі, неприборкані та надзвичайно люті. Зубри ненавидять людській рід, бо багато хто з ниїх (людей) харчується ними. Шкура у них лимонного кольору. Спереду вони мають розлогі та показі роги, які допомагають їм у бійках та повсякденному житті»

«Про Сарматію, регіон Європи», Г. Шедель, XV ст.

«Як, а в нас ще лишилися зубри? Чому ж про них нічого не чути, це ж така цінність…»

Реакція одного з зоологів на інформацію про драматичне скорочення поголів’я зубрів на Україні

Вступ

Шановний читачу, коаліцією екологічних організацій України, українською теріологічною школою за підтримки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 2009 рік офіційно оголошений в нашій державі роком зубра. Чому саме зубра? Саме цьому і присвячено цю статтю. Глибоко переконаний, що хоча б раз в житті ви чули про існування зубрів та добре уявляєте собі вигляд цієї величної шляхетної тварини, справжнього імператора стародавніх пущ Європи. Адже саме з зубром можна зустрітися на безлічі символів, торгівельних марок тощо. Зубр єдиний з усієї групи диких биків, які населяли Європу з пліоцену дожив до нашого часу.

Хоча вже в 1927 р. зубри в природі були повністю знищені, лише 52 екземпляри збереглися по різних зоопарках. Лише величезними зусиллями, використовуючи це поголів’я зубра вдалося відновити та повернути цю надзвичайну тварину в колишні місця існування. Зважаючи на свою вразливість, зубр занесений в Міжнародну Червону книгу, Європейський Червоний список, Додаток ІІІ до Бернської конвенції, Червону книгу України, а також Червоні книги та списки сусідніх країн: Росії, Польщі, Білорусі, Литви.

Рис. 1. Зубри живуть стадами до кількох десятків голів в кожному
Рис. 1. Зубри живуть стадами до кількох десятків голів в кожному

 

Станом на січень 2007 р. в Білорусі зубрів нараховується 730, в Росії 380 (350 кавказьких зубрів станом на 2007, що мають домішки крові американських бізонів не враховані), а в Польщі - біля 900.

Втім в деяких країнах доля зубра розгортається зовсім по іншому. Зокрема практично винищена популяція Болгарії. Різко падає чисельність зубра на Україні: 685 особин у 1992 р., в 1995 р. їх було 659 голів, в 2000 р. – 405 голів, в 2004 – 325 голів, в 2005 р. – 303 особини. Станом на 2007 рік чисельність зубрів скоротилася до 255 голів – загалом за 15 років втричі. Таким чином український зубр впевнено крокує до вимирання. Чи можна його спинити?

Вимирання зубра на території України

Зубр є аборигеном України з дуже давніх часів, населяючи більшу частину її території по узбережжя Чорного та Азовського морів, не виключаючи Кримський півострів. Історія цієї тварини на Україні, як і в Європі загалом це історія постійного переслідування, що мала закінчитися драматичним фіналом. В давньоруських літописах зубри не згадуються, натомість частими є згадки про іншого дикого бика – тура. Втім, така ситуація на думку фахівців пов’язана з тим, що тоді цих двох биків за загадування просто не розрізняли. До зубрів і турів в давні часи незважаючи на повагу до їх грізної сили ставилися виключно як до мисливської тварини, простіше кажучи джерела м’яса та мисливської насолоди. Відомо, також що велику масу цих тварин вбивали при заготівлі м’яса для війська. Так, силу силенну зубрів та інших тварин було заготовлено для литовсько-польського війська, що збиралося на Грюнвальдську битву в 1410 році.

В міру того як зубр ставав рідкіснішим він перетворювався на звіра виключно для елітних полювань. Так, в середньовічних містах Білорусі його рештки трапляються головним чином з замкових територій.

Вважається, що на території України мешкало два підвиди: біловезький та гірський. Що стосується біловезької форми то у XVI-XVII ст. вона напевне була поширена від Дністра до Дону, утворюючи на Поділлі великі стада. Значної чисельності зубри досягали  на території Київського воєводства. Останні відомості щодо перебування зубрів у лісостепу та степу стосуються другої половини XVIIІ ст., коли вони згадуються для Поділля та причорноморських степів. Втім наприкінці XVIIІ ст. зубри зникли зі степової та лісостепової зон України. Точна дата зникнення зубра з українського Полісся не вказується, але це сталося тут не пізніше кінця XVIIІ ст.

З записів Кантеміра (1717 р.) відомо, що гірсько-карпатська форма зберігалася до початку XVII ст. І. Туранін (1972 р.) зазначає, що останній зубр в Мармарошських Карпатах був вбитий у 1814 році, але це повідомлення залишається бездоказовим. По більш конкретним відомостям останній зубр в Карпатах був впольований у 1762 р.. Загальне ж зникнення гірського підвиду прийшлося десь на 1790 р. Румунські джерела свідчать, що на Буковині зубри протримались до початку ХІХ ст. Втім, не пізніше початку ХІХ ст. окраса аборигенної фауни Європи –зубр зник з наших теренів. Необхідно відмітити, що винищення зубра наполегливо проводилося і в інших країнах Європи: так зубр ще у ХІ ст. зник зі Швеції. Цікаво, що в історичній пам’яті цього народу не збереглося навіть уявлення про цього звіра, тому коли він був повернутий у фауну цієї країни, місцеві мешканці сприймали його як заморського екзотичного звіра. Не пізніше ХVI ст. зубр був повністю винищений у Центральній Європі, а у ХVIІ ст. і на більшості рівнинних територій Східної Європи. Таким чином Біловезькі ліси та Крапати залишалися останніми прихистками популяцій цього звіра, доки безжальна рука мисливця не закінчила своє чорне діло.

 

Рис.2. Зубр (а) та американський бізон (б) за очевидних морфологічних відмін між тим є дуже близькими, вільно схрещуються та дають плодюче потомство, що дало підстави деяким вченим вважати їх одним видом
Рис.2. Зубр (а) та американський бізон (б) за очевидних морфологічних відмін між тим є дуже близькими, вільно схрещуються та дають плодюче потомство, що дало підстави деяким вченим вважати їх одним видом

 

Символічно, що в іншому кінці світу та ж сама безжальна рука успішно довершувала справу знищення найближчого родича нашого зубра – американського бізона.

Коротка історія відновлення зубра на Україні

Втім, зубр не зник остаточно з лиця планети, як це сталося наприклад з туром чи диким конем-тарпаном –масовими звірами, що колись підтримували стабільність лісових та лісостепових екосистем Європи. Перші спроби відновлення зубра на Україні відбулися ще до революції, коли останнє дике стало зубрів, ще жило в Біловезькій пущі (вона входила тоді до складу Російської імперії). Тоді, в мисливський парк графа Юзефа Потоцького «Пилявин» (Суч. Новоград-Волинський район Житомирської області) разом з американськими бізонами, з Біловезької Пущі було завезено особини рівнинного (біловезького) підвиду зубра. Окрім цього зимою 1913 року чистокровні біловезькі зубри (1 самець та три самки) були завезені в вольєру «кримської царської охоти» (суч. Кримський заповідник), де тварини погано себе почували, почали худнути тому були випущені на волю у 1914 році. До 1917 року їх було 9 голів. Обидва угруповання зубрів загинули під час революційних подій.

Наступні спроби відновлення велися вже після загибелі останнього вільного стада зубрів у Біловежі. Тому зубра намагалися відтворити на основі гібридизації вцілілих у зоопарках особин зубра з бізоном, що проводили в Асканії-Нова. Отримане тут поголів’я було повторно завезено у 1937 році до теперішнього Кримського заповідника. До 1941 р. стадо зубробізонів налічувало 14 голів, проте під час війни було винищено окупантами та партизанами (Розанов, 1931; Дулицкий, 2001).

Після цілковитої загибелі вільноживучих біловезьких зубрів під час Першої Світової війни, у 1923 році наукова громадськість не змірилася з втратою цього унікального велетня. Тож у Німеччині у Франкфурті на Майні було створено міжнародне товариство захисту зубра. Зусиллями плеяди вчених, вид було буквально повернуто з небуття на основі 54 особин з зоопарків, що походили від 12 тварин засновників. В цей же час було засновано книгу родоводу зубрів, що дозволяла простежити родовід усіх наявних зубрів та спланувати найбільш оптимальну комбінацію особин зубра з різним генотипом. Справа в тому, що відтворений на основі небагатьох особин зубр має низьке генетичне різноманіття  та ніколи страждає при цьому відрізного роду хвороб. Зважаючи на це зубророзведення тоді і зараз намагається максимально використовувати наявний генофонд збережених тварин та не допускати близькоспорідненого схрещування Відновлене поголів’я утримували у Біловезькій пущі. Тут воно дивом пережило війну та з кінцем війни перейшло до відання знов створеної польської республіки.  Зважаючи на ту що розплідник зубрів В післявоєнні роки, в радянській частині Біловезької пущі було побудовано розплідник, де розводили чистокровних зубрів отриманих з Польщі. Вони були представлені двома генетичними лінями: біловезькою (низинною) та біловезько-кавказькою (з домішкою крові єдиного представника кавказького підвиду – бика Кавказа). Згодом було прийнято рішення про утримання на території Біловезької пущі виключно біловезької лінії зубрів, всі ж представники біловезько-кавказької лінії підлягали вивезенню. Зважаючи на те що територія України належить до природного ареалу поширення зубра, з 1965 року почалася планомірна робота зі створення тут вільноживучих популяцій. Біловезький розплідник був розташований занадто близько до кордону, зважаючи на, що в центральних районах Росії створюються нов. Приоксько-Терасний та Окський зуброві розплідники, згодом починає функціонувати розплідник Березинського заповідника (Білорусь). Тварини звідти активно розселювалися по території України. Угруповання були створені у Львівській, Рівненській, Волинській, Київській, Чернівецькій областях України. Невдалою була спроба черговий раз відновити зубра у Криму. Завезений на північні схили Кримських гір у Бахчисарайському районі. Зубр став причиною численних конфліктів, у зв’язку з чим по досягненню зубрами чисельності в 20 голів у 1980 році ці зубри були евакуйовані у Чернігівську область. По офіційним даним це було пов’язано з тою шкодою, яку зубри начебто почали завдавати сільському-господарству. В той же час Радянський Союз був достатньо багатою державою, щоб дозволити собі компенсувати шкоду від таких цінних тварин, як зубри. У 1976-86 роках були створені також популяції у Івано-Франківській,  Вінницькій, ще одна – Лопатинська популяція у Львівській, а також на території Сумської областей.. Відбулося поширення зубра також на територію Хмельницької області. Таким чином, станом на початок 1990-тих років чисельність зубра неухильно зростала. Усі вільноживучі популяції України за виключенням Лопатинської (Державне мисливське господарство «Стир» Радехівського району Львівської області) відносились до беловезько-кавказької лінії зубрів.

Як же ж ваші справи українські зубри?

Після відносно спокійних радянських років наприкінці 90-х років чисельність усіх популяцій зубра України почала стрімко скорочуватися. Згодом повністю зникли популяції у Івано-Франківській (Надвірнянська), Рівненський (завезені в Клеванське мисливське господарство), та Хмельницькій областях (група особин Волинської субпопуляції, що мігрувала з Цуманської пущі). Втім статевого розслідування та реакції на це негативне явище не було. Тому подальший розвиток цієї тенденції призвів до різкого скорочення двох існуючих великих популяцій: Уладівської (Хмільницький лісгосп) та Буковинської, а також падінням чисельності Цуманської популяції на Волині до межі її виживання. Справжньою трагедією останніх років слід визнати повну загибель Данівської популяції у Чернігівській області.Станом на 01.01.2008 р. на Україні офіційно нараховувалося 258 голів зубра, згідно ж до результатів незалежного громадського розслідування їх не більше 190-230 голів.

 

Рис. 3. Динаміка чисельності зубра в Україні по регіонам
Рис. 3. Динаміка чисельності зубра в Україні по регіонам

 

Причини драматичного скорочення популяції зубрів на Україні

Становище, що склалося в Україні пояснюється цілим комплексом причин, що зводяться до припинення уваги держави до питання збереження зубра, розквіту браконьєрства, а також комерційного полювання, що організовувалося Держкомлісгоспом України на зубрів під виглядом селекційного відстрілу.

В усіх сусідніх країнах, де поголів’я зубрів збільшується діють державні програми з охорони зубра. Заходи по яким солідно фінансуються з державного бюджету чи позабюджетних фондів. Так, в Польщі з 2003 р. діє державна програма «Край зубрів». З фондів Євросоюзу на неї виділено 956 тис. Євро. В Росії в 1997 р. була затверджена Міжрегіональна програма збереження зубрів, в 1998 р. створена робоча група по зубрам, яка прийняла «Стратегію збереження зубра в Росії». В Білорусі «Державна програма по розселенню, збереженню та використанню зубра в Білорусі» затверджена в 1998 р.. В Україні присутній тільки спільний наказ Мінприроди України та Держкомлісгоспу України «Про затвердження Плану дій щодо збереження зубра в фауні України», однак сам «план» не можна назвати серйозним документом, так як він не передбачає ні конкретні строки його реалізації, ні конкретних виконавців, в плані не закладено жодних фінансових коштів (Див. who-is-who.com.ua/bookmaket/hunting2006/2/10.html). Поряд з цим розроблення підкріпленої конкретними коштами Державної програми не знаходить підтримки стінах Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Зубр є жаданим, модним трофеєм для заможних мисливців. Фактично від браконьєрів зубра не захищають ні досить сурові штрафи (до 1700 гривень) а ні відшкодування (до 2500 гривень), ані позбавлення волі строком до трьох років. Адже воно залишається абсолютно безкарним. Окремою проблемою є також повна відсутність охорони зубра поза лісовими угіддями.

Окрему роль у винищенні українського поголів’я відіграв так званий селекційний відстріл. Офіційно він у переліку причин скорочення чисельності зубра не згадувався. Стаття 19 Закону України «про Червону книгу України» дозволяє, у вигляді виключення, здобування червонокнижних видів тварин з селекційною та науковою метою. Інструкція про селекційний відстріл мисливських тварин, затверджена Держкомлісгоспом України, визначає, що “селекційний відстріл проводиться в випадку хворих, поранених тварин, старих особин з чіткими ознаками деградації, дворічного недорозвинутого молодняку, тварин з нехарактерним забарвленням... Категорично забороняється відстрілювати здорових тварин, які не мають чітко виражених аномалій у своїй будові”. Усі рішення з приводу селекційного відстрілу мають бути погоджені з Комісією по Червоній книзі. Втім, перше таке погодження мало місце лише 2007 року. Весь час до цього такі відстріли здійснювалися протизаконно. В додаток до всього з’ясувалося, що комітет ветеринарної медицини починаючи з 2000 року не видав жодного дозволу на вивіз трофея зубра.

Своєї кульмінації відстріли рідкісних тварин з метою наживи досягли після прийняття Держкомлісгоспом у 2002 р. Наказу «Про затвердження граничних рівнів цін на мисливські трофеї, що добуваються іноземними громадянами, та граничних рівнів тарифів на послуги, які їм надаються». Цей документ, визначав оплату послуг в організації комерційних полювань на два види тварин занесених до Червоної книги України: ведмедя та зубра.

 

Рис. 4. Російський бізнесмен Андрєєв, біля відстріляного ним зубра
Рис. 4. Російський бізнесмен Андрєєв, біля відстріляного ним зубра

 

За здобування ведмедя, згідно даного прейскуранта, іноземцю належало сплатити 2600-3100 євро, за здобування трофейного зубра, що тягне на золоту медаль за оцінкою CIC – 3100-3600 євро, срібну – 2600-3100 євро, бронзову – 2100 – 2600 євро, за вбивство самиці зубра – 1100-1300 євро, зубреня – 800-1100 євро (www.svshunt.com). Подивитися жахливі кадри полювання на зубра Ви маєте змогу на 

Окрім того Міністерством охорони навколишнього природного середовища було видано «Положення про порядок обліку, паспортизації та видачі дозволів на переселення, здобування (відлов, відстріл) з метою селекції зубрів» від 19 грудня 1991 р.

 

Рис. 5. Незареєстровані “трофеї” у гаражі Хмільницького держлісгоспу
Рис. 5. Незареєстровані “трофеї” у гаражі Хмільницького держлісгоспу

 

Цей документ дозволив залучати до селекційного відстрілу зубрів іноземних мисливців, брати с них платню та використовувати вбитих зубрів в якості трофею.

Слід зазначити, що селекційний відстріл особин нездатних до розмноження, або таких, що мають ознаки генетичного виродження постійно застосовується у Польщі та Білорусі. Але в цих випадках відстрілюються саме ті зубри які помічені для вибраковки. Польські колеги відмічають, що зубр з вадами інколи може мати рога гарної трофейної якості, що в свою чергу дозволяє влаштовувати гру в полювання для заможних, як це відбувається в Борецькій пущі. Виручені кошти пускаються у підтримання розведення та підгодівлі зубрів. Якість інфраструктури по розведенню зубра в Польщі переконує в тому, що так воно насправді і є.

 

Рис. 6. В 1990-х субпопуляція Данівки (Чернігівська область) налічувала більше 100 зубрів, втім їх планомірно стріляли, а м’ясо обробляли на Ніжинському м’ясокомбінаті. Останні чернігівські зубри загнані машинами потонули в Острі
Рис. 6. В 1990-х субпопуляція Данівки (Чернігівська область) налічувала більше 100 зубрів, втім їх планомірно стріляли, а м’ясо обробляли на Ніжинському м’ясокомбінаті. Останні чернігівські зубри загнані машинами потонули в Острі

 

Втім, на відміну від Польщі в Україні секційне полювання стало лише прикриттям для відстрілу будь-яких потрібних замовникам зубрів, що приносить прибуток виключно його організаторам. Про що свідчить занепад справи розведення та розселення зубрів.

Характеристика стану сучасних популяцій зубра в Україні

Таким чином, наразі зубри збереглися лише в Сумській, Київській, Вінницькій, Волинській, Львівській та Чернівецькій областях. Результати інвентаризації їх поголів’я виконаної на вимогу пририродоохоронної громадськості свідчать про досить низький відсоток молодих особин в складі популяцій та переважанні у більшості з них кількості самок над кількістю самців. Загалом самці зубрів більш уразливі для захворювань в тому числі пов’язаних з наслідками інбредної депресії. Проте в умовах. Коли баланопостит був поширений лише в одному угрупованні зубрів України – Наддвірнянському, яке на сьогодні повністю еліміноване, такий статевий дисбаланс як найяскравіше свідчить про наслідки VIP- браконьєрства під прикриттям селекційного відстрілу, адже мішенями його стають в першу чергу самці з трофейними якостями рогів.

Сучасні популяції зубра незважаючи на свою підірваність репрезентують тим не менш більшу частину природних зон України: Поліську. Лісостепову та карпатську гірську природні зони і слугують добрим вихідним матеріалом для подальшого районованого до цих природних зон зубророзведення. Буковинська популяція та популяція НПП «Сколівські Бескиди» є надзвичайно перспективними для участі у створенні великих транскордонних стад зубрів у співробітництві з Румунією, Польщею та Словаччиною.

Наразі популяції зубра на Україні існують в умовах достатньо великих лісовкритих площ представлених головним чином мішаними хвойно-листяними лісами з різним ступенем господарської експлуатації. На більшості територій поряд з лісовими масивами поширені лучні екосистеми та агроценози, що становлять велике значення для виживання популяцій зубрів в зимовий час.

Зважаючи на приналежність більшості угруповань до територій мисливських господарств зубри існують у умовах зимової підгодівлі, що здійснюється переважно в інтересах підтримання популяцій інших мисливських тварин.

Впродовж кінця 2008 початку 2009 року реалізовано один з запланованих українським планом дій по зубру захід – завезення тварин біловезько-кавказької лінії в місцеперебування Лопатинського угруповання, що репрезентували єдине місцеперебування в Україні біловезької генетичної лінії зубра.

 

Ступінь охоплення місцеперебувань зубра на Україні охороною

 

Наразі зубр охороняється лишень на території національного природного парку «Сколівські Бескиди» площею 35684 га, а також заказників місцевого значення «Зубр» (Волинська область) площею 2732 га та «Зубровиця» площею 11,7 тис. га (Чернівецька область). Місцями вільного перебування зубрів на території ДП МГ «Стир» є території відтворюючих ділянок загальною площею 9 тис. 563 га в межах Лагодівського та Заболоцівського лісництв ДП «Бродівський лісгосп». Шляхи переміщення та місця перебування зубра приходяться на заповідні урочища «Лагодівське» (6,2 га) та «Заболоцівське» (46,2 га), частково ботанічний заказник «Кемпа» (10 га) та гідрологічний заказник «Пониківський», загальною площею 112, 1 га. Конотопська популяція зубрів знаходиться в зоні проектування Національного природного парку «Середньосеймський»,загальною площею 53.4 тис. га. Щодо угруповання державної резиденції «Залісся» ведеться робота з трансформації її у національний природний парк.

 

Стан зубророзведення в зоопарках України

 

Аналіз стану поголів’я зубрів в закритому утриманні показує, що наразі цей вид утримується виключно у зоопарках. Нажаль далеко не в усіх зоопарках України присутні умови для успішного розмноження зубра, дуже часто зубр в експозиції представлений поодинокими доживаючими свого віку тваринами.

Опитування зоопарків України, показало, що питання придбання плідників зубра залишається дуже важким. На відміну від видачі дозволів на селекційний відстріл, Міністерство охорони навколишнього середовища України зробило видачу дозволу на відлов тварини для зоопарків України майже нереальною справою.

 

Рис. 7. Зубр-одинак у Сімферопольському зоокуточку
Рис. 7. Зубр-одинак у Сімферопольському зоокуточку

 

В такий ситуації набагато простішим виявилося придбати бізонів. Це призвело до того, що один з найкрупніших зоопарків України – харківський – зубрів взагалі не має а розводить виключно бізонів. Складність утримання зубрів полягає ще й у тому, що на відміну від бізонів, які живляться трав’яним кормом, зубрам обов’язково необхідний деревинно-гілочний корм.

Таким чином, наразі тільки у двох зоопарках зубри здатні до розмноження, при цьому у Вінницький зоопарк зубри потрапили з Київського. Усі ці зубри походять з Приоксько-Терасного розплідника та належать до біловезько-кавказької лінії. Перший приплід зубри дали у Київському зоопарку у 1973 році.

Окрім того слід висловити занепокоєння умовами утримання таких цінних тварин, як зубри в зоопарках України. Адже в умовах зловживань керівництвом деяких з них ряд тварин цього виду пало від голоду, як наприклад в випадку вагітної самиці зубра з черкаського зоопарку.

 

Зубр в українській культурі

 

Зубр невід’ємна складова світу природи, що оточував давнього слов’янина, мешканця теренів Київської Русі. Ці могутні  істоти згадуються на сторінках літературних романів присвячених цьому періоду нашої історії. Вражаючим є опис стада зубрів, що переміщується по затягнутій ранковим туманом пущі в романі П. Загребельного «диво». Пізніше зубри були одними з тварин, що оточували волелюбних степовиків запорожців. Літописець запорізького краю Д. Яворницький згадує їх як степових буйволів.

На території Львівської області протікає річка Зубра, від неї свої назви мають село в Пустомитівському районі Львівської області та лісопарк у Львові.

В радянський час зубр був одним з головних символів природоохорони, його зображення обов’язково було у більшості книг та матеріалах присвячених охороні природи в УРСР.

На Україні наявні і монументи зубру, зокрема монументальна фігура цієї тварини виситься поблизу входу до Київського зоопарку.

Зубра в якості емблеми часто обирають зоологічні конференції. Зокрема конференція молодих вчених-зоологів, що пройшла у квітні 2009 року мало за емблему саме цю тварину. З розвитком руху за патронат над тваринами київського зоопарку, об’єктами такої опіки сталив першу чергу великі тварини, серед яких зубр, яким опікується перший заступник Голови Київської міської ради. Назву "Вінницькі зубри" носить місцева баскетбольна команда.

На Україні ціла низка будівельних та юридичних фірм мають за назву слово «Зубр».

Рішенням Зубрянської сільської ради було затверджено герб села Зубра, де на квадратному полотнищі на жовтому тлі стоїть червоний зубр, повернутий до древка, зверху йде горизонтальна синя смуга шириною у 1/4 сторони прапора, на якій три білих ріжки. Автор - А.Гречило.У 2003 році Нацбанк України випустив за ескізом Володимира Дем'яненко срібні монети номіналом 2 та 10 гривень із зображенням зубра.

На місцях ставлення до зубрів коливається від ворожого, велика тварина на думку деяких несе загрозу та шкодить сільгоспугіддям, до позитивного – окремі крайові ентузіасти справедливо вважають зубра перлиною природи окремих українських регіонів.

 

Рис. 8. Герб с. Зубра Львівської області
Рис. 8. Герб с. Зубра Львівської області

 

Жахливий розвиток браконьєрства та трофейного мисливства переконливо свідчить про те, що на Україні принципово ставлення до цієї тварини виключно як до мішені для полювання та як результат великої порції м’яса з середньовічних часів не змінилося.

 

Рис. 9. Срібна монета номіналом 2 чи 10 гривень із зображенням зубра
Рис. 9. Срібна монета номіналом 2 чи 10 гривень із зображенням зубра

 

Заходи з покращення ситуації

 

Таким чином 90-ті та 2000 роки стали були надзвичайно несприятливими для української популяції зубра. В цей час було остаточно втрачено першість за поголів’ям цієї рідкісної тварини в Європі. Рештки вільноживучих популяцій мають розбалансовану статеву структуру та без оперативного втручання можуть не вижити.

Виходячи з вкрай несприятливої ситуації, що склалася, необхідне розгортання уваги вчених та громадськості до популяції зубра. В цьому випадку слід взяти за приклад досвід сучасної Польщі, що володіє найбільшою у світі популяцією цього звіра. Заходи по відновленню мають орієнтуватися на наукові дослідження, зміни правової бази, пошук економічної підтримки та пропагандистсько-освітні заходи. Розглянемо їх по черзі:

Наукові дослідження. Актуальним завданням є створення наукової групи по зубру із науковців-зоологів, працівників зоопарків, представників громадських екологічних організацій, що займаються зубром, а також регіональних управлінь охорони навколишнього природного середовища. Така наукова група може існувати в рамках Комісії по Червоній книзі у тісній взаємодії з Міністерством охорони навколишнього природного середовища. Вказана група має увійти в контакт з європейським товариством приятелів зубра European Bison Friends Society. Першочерговими її завданнями є ретельна інвентаризація усього напіввільного та вільного поголів’я зубрів, що залишилося з визначенням їх походження, передача цих даних для Європейської родової книги зубрів.

Зусилля мають бути спрямовані також на визначення місць придатних для створення вільноживучих популяцій зубра. Даний вид, як свідчать дослідження є достатньо невибагливим до умов існування, заселяючи широкий спектр мішано-лісових масивів, що перемежовуються з відкритими стаціями та мають мати добре джерело питної води. Окремо мають вивчатися ємність угідь, наявність харчової бази та обсяги необхідної підкормки. Найкращими є території, що знаходяться у віддалених місцинах з малорозвиненою мережею населених пунктів. З огляду на це мають бути також вивчені умови для створення стад в транскордонних умовах, що дозволить разом з прикордонними країнами створити декілька великий стад чисельністю не менше 1000 голів, що надасть гарантії довгострокового виживання виду.

Зубри пройшли через ефект пляшкового гирла, у зв’язку з чим дуже нестійкі до хвороб. Це змушує бути постійно готовими до боротьби із спалахами тих чи інших захворювань. Так нещодавно у Німеччині в розпліднику зубрів Хардіхаузен в короткий період загинуло 10 зубрів від спалаху хвороби блакитного язика. Зважаючи на цю загрозу має бути запроваджений ветеринарний контроль за популяціями зубрів, інтеграція в цю справу наукових ветеринарних установ України.

Правові заходи. Необхідне підвищення охоронної категорії зубра в Червоній книзі до ІІ – вразливий вид, який в найближчому майбутньому може бути віднесено до категорії «зникаючих», якщо дія факторів, що впливають на популяцію не припиниться.

На часі створення правового механізму державної компенсації збитку, нанесеного зубрами сільському господарству (потрави посівів, руйнування огорож і т.п.), а також державної допомоги в вигляді кормів для підгодівлі тим господарствам, які утримують зубрів. При цьому що ці корми можуть споживатися і іншими цінними мисливськими видами, що створює фактор вигоди утримання зубрів мисливськими господарствами. Доцільним є внесення до Постанови Кабінету міністрів України «Про перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів» (17 вересня 1996 р. № 1147) пункту про охорону зубрів, що дозволить більш вільно виділяти кошти з обласних екологічних фондів на різні заходи (підкормка, переселення і т.п.) на охорону.

Організаційні заходи. Наразі в Україні будь-які підкріплені фінансово довгострокові державні програми, що стосувалися б усієї популяції зубра відсутні. Існує лише розроблена та затверджена Мінприроди спільно з Держкомлісгоспом 25.10.2007 р. «Програма реінтродукції бізона європейського (зубра) в Сколівських Бескидах (Українські Карпати) на період до 2015 року.

Окрім того у відповідь на схвилювання громадськості Міністерством розпочато проведення запланованої на 2008-2011 рр. «Паспортизації субпопуляцій і розроблення плану розселення зубра в Україні на основі сучасного стану, кормової бази та оптимальної чисельності; розроблення та впровадження заходів щодо його збереження, зокрема інформаційно-просвітницьких», з фінансуванням – 840 тис. грн. Втім, зрозуміло, що таких заходів недостатньо. натомість необхідно звернутися до досвіду сусідніх держав. Розробка та затвердження Державної програми по охороні та розведенню зубрів, що включала б конкретну та підкріплену коштами стратегію охорони зубрів (популярний опис того, що заплановано в рамках цього проекту ви можете переглянути на www.lesovod.org.ua/node/3170).

Свою ефективність продемонстрували також створення громадських Фондів охорони зубрів та залучення екологічних неурядових громадських організацій та ЗМІ до проблеми охорони зубра, проведення екологічних компаній (опис однієї з них “Врятуймо зубрів див. за посиланням: http://www.huntingukraine.com/index.php?option=com_content&view=article&id=785:ksor---i-&catid=159&Itemid=101).

Сучасне становище вітчизняного лісомисливського господарства вимагає створення нових чи переселення вже існуючих популяцій зубрів з мисливських господарств (які не зацікавлені в їх охороні) в заповідники та національні парки. Має проводитися рішуча боротьба за створення нових об’єктів природно-заповідного фонду в місцях проживання зубрів, зокрема національного парку “Цуманська пуща” на Волині, НПП “Середньосеймський” на Сумщині, спеціалізованих заказників для зубрів у Вінницькому ДЛГ, та мисливському господарстві “Стир”, а також розширення існуючих об’єктів ПЗФ: заказників “Зубровиця” (Чернівецька область) та “Зубр” Волинська область, що поки що активно саботується лісниками (Див. http://versii.cv.ua/i/?p=1043).

У зв’язку з значними проблемами, що виникають при завозі зубрів з-за кордону на часі створення розплідника зубрів, подібного до такого в Приоксько-Терасному заповіднику. Найкращим місцем для нього видається майбутній НПП “Залісся” чи РЛП “Межиріченський”.

Необхідно вирішити питання про передачу українським зоопаркам, що виявляють бажання розводити зубрів, плідників за умови використання отриманого приплоду для розселення та поповнення існуючих популяцій. Необхідною є також дорога їм з метою покращення умов для утримання зубрів.

Стратегічним завданням є створення двох базових великих популяцій зубрів по 500-1000 голів кожна, одна з яких може мешкати на російсько-українській території (національний парк Деснянсько-Старогутський (Україна) и заповідник Брянський лес (Росія)), а другої – на україно-білоруській території (Шацький НПП України та ландшафтний Прибузьке Полісся Брестської області Білорусі.

Оперативні заходи. Мають бути спрямовані на покращення боротьби з браконьєрством як головною загрозою існуванню зубра. Певною мірою вирішення цього питання впирається в створення нових угруповань зубра на територіях національних парків та природних заповідників, що дозволить задіяти для їх охорони можливості вже існуючих служб охорони. Створення мобільних. Ідеалом же до якого необхідно прагнути є створення добре оснащених спеціалізованих загонів по охороні зубра. Не менш важливим є обов’язкове розслідування усіх випадків браконьєрства на зубра з притягненням порушників до сурової відповідальності з оприлюдненням в пресі їх результатів

Пропагандистсько-освітні заходи є чи не найважливішою складовою боротьби за збереження українського зубра. Адже справа зімни ставлення українців до зубра, як шкідливої тварини чи мисливського трофею на уявлення про нього, як живу пам`ятки Київської Русі, вимагає значних капіталовкладень та зусиль. Зміна відношення місцевого значення населення до зубрів, роз’яснення доцільності та особливостей відновлення популяцій зубрів має здійснюватися шляхом розробки  та впровадження освітніх програм для школярів у регіонах помешкання зубрів, широкої пропаганди через УТМР та мисливські журнали. Свою високу ефективність показала і організація масштабних компаній в ЗМІ. Ефективними заходами можуть бути створення за досвідом Польщі «Парка зубрів» (де вони знаходяться в напіввільних умовах) для екологічної просвіти та спостереження за ними школярів та туристів. Саме для цих парків треба відловлювати зубрів, які підлягають вибраковці з природних стад. Необхідною є також розробка та реалізація програм з залучення соціально орієнтованого бізнесу (за досвідом російського офісу ВВФ – програмами «Всинови зубра» та «Зубри під добрим захистом» та затвердження медалі за охорону зубрів (за досвідом Польщі, де нагороджують медаллю «Друг зубра»). Для привернення уваги широких верств громадськості до питання охорони зубра коаліцією громадських екологічних організацій України та українською теріологічною школою за підтримки Міністерства охорони навколишнього природного середовища 2009 рік в нашій державі оголошено роком зубра(pryroda.in.ua/dop-kyiv/2009-–-rik-zubra-v-ukraїni).

 

Висновки

 

Зубр є не тільки невід’ємним компонентом фауни України, повернення якого наближає наші екосистеми до вихідного вигляду, але й справжнім символом дикої природи, що викликає необхідність особливого і уважного підходу до його охорони т а відтворення.

На Україні зубр опинився під загрозою повторного зникнення не в силу якихось природних причин пов’язаних з його біологією чи наявністю місць придатних для існування, але в силу відсутності уваги держави, варварського неконтрольованого браконьєрства та комерційного відстрілу.

Відновлення популяції зубра на Україні в першу чергу вимагає формування, затвердження та реалізації Державної програми, забезпеченої цільовими бюджетними коштами.

Пам’ятаймо, що на людстві лежить ганьба за майже доконаний факт знищення зубра. І тому відновлення зубра та вічне піклування про нього має стати єдиною формою спокутування цієї тяжкої провини.

Координатор заходів з охорони біорізноманіття та заповідної справи Київського еколого-культурного центру

З приводу проблеми зубра на Україні дивіться також:

1.       www.chornobyl.net/ua/index.php?newsid=1228144839

2.      

3.      www.tehnichka.com/index.php?option=com_content&task=view&id=1288&Itemid=75

4.      h.ua/story/24124/

Останні новини щодо збереження зубра

5. http://www.lesovod.org.ua/node/5283

6. http://www.huntingukraine.com/index.php?option=com_content&view=article&id=2407:2010-06-11-23-50-57&catid=19:novynymyslyvciv&Itemid=50

7http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_7/14_Szarapa_20_7.pdf

8. http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnau/2009_135/svm.pdf



Читать полностью: http://h.ua/story/191889/#ixzz349kghYh7



Создан 09 июн 2014