ДОП «ЗУБР»

Мінприроди України заборонила сінокосіння в ПЗФ за допомогою важкої техніки і в період розмноження диких тварин




Україна зробила ще один крок в сторону цивілізованої Європи. 20 жовтня 2014 Мінприроди України директивним листом з підписом заступника міністра О. Настасенко (№ 5 / 3-9 12780-14) заборонила природним заповідникам, біосферним заповідникам та національним паркам косіння важкою технікою (комбайнами, тракторами, вантажівками, роторними косарками і ін.), а також сінокосіння в період розмноження і виведення потомства дикими тваринами і цвітіння, плодоношення дімінуючих аборигенних видів рослин.

 

Текст листа щодо проведення сінокосіння(№ 513-9/12780-14 від 20.10.2014):

До Міністерства екології та природних ресурсів надходять звернення громадських екологічних організацій, зокрема Київського еколого-культурного центру, які наголошують на значній шкоді довкіллю, що завдається у ході проведення сінокосіння в природних заповідниках та заповідних зонах біосферних заповідників і національних природних парків, як заходу з відновлення та збереження їх екосистем (далі - сінокосіння).

Зважаючи на викладене, просимо вжити заходів щодо дотримання установами природно-заповідної о фонду вимог законів України "Про природно-заповідний фонд України", "Про Червону книгу України", Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) інших нормативно-правових акті її у сфері природоохоронного сінокосіння, зокрема.

1.    Здійснювати сінокосіння виключно в науково обгрунтованих
обсягах, скоротивши їх до мінімально необхідних.

2.  Переглянути строки проведення сінокосіння (крім протипожежного)
з метою недопущення його в період цвітіння та плодоносіння домінуючих
аборигенних видів рослин та розмноження і виведення потомства тварин у
конкретному році. Особливу увагу при цьому звернути на забезпечення
збереження видів тварин та рослин, занесених до Червоної книги України та
відповідних додатків Бернської конвенції.

3.   Не допускати застосування важкої техніки (тракторів, комбайнів,
вантажних автомобілів, роторних косарок тощо) у ході проведення
сінокосіння (крім протипожежного) та вивезення сіна чи зеленої маси,
переважно здійснювати сінокосіння вручну чи косарками на кінській тязі.

4.  Здійснювати сінокосіння   у максимально стислі строки та "в розгін". Забвапвш^лди мозаїчність та ротацію ділянок де проводиться сінокосіння (крім протипожежного), 3 метою мінімізації загибелі хребетних тварин сінокосіння здійснювати на висоті не нижче 10 см над поверхнею ґрунту (за виключенням ручного сінокосіння).

5.  Перед проведенням сінокосіння обстежувати ділянки, де воно мас
проводитися та відмічати місця гніздування птахів чи скупчення інших
тварин з тим, щоб уникати їх знищення під час сінокосіння.

6.          Під час проведення сінокосіння та безпосередньо перед ним, вживати заходів щодо відлякування тварин з ділянок, де воно проводиться, в тому числі із застосуванням відлякувальних пристроїв на сінокісній техніці.

7.          Не допускати здійснення сінокосіння залученими фізичними або юридичними особами без контролю зі сторони спеціальної адміністрації заповідника чи парку, зокрема в частині допуску залучених осіб та техніки на територію природного заповідника чи заповідної зони. Забезпечувати здійснення інструктажу таких осіб в частині забезпечення збереження тварин та рослин, що охороняються.

8.          Забезпечувати рух сінокісної техніки виключно по встановлених спеціальною адміністрацією установи природно-заповідного фонду маршрутах, визначених місцях її в'їзду та виїзду.

9.          Не допускати здійснення сінокосіння з метою реалізації сіна чи зеленої маси, що є порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1913 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідиого фонду".

10.   Не здійснювати сінокосіння на ділянках високої концентрації
біорізноманіття (у десятиметрових смугах навколо водних об'єктів тощо).

 

 

Ми вітаємо всіх учасників нашої кампанії "Заповідникам-заповідність", котрі домоглися такого вагомого результату в охороні дикої природи.

 

        Коментар Заслуженого природоохоронця України, директора Київського еколого-культурного центру Вадимир Борейко:

Нам усім разом вдалося реалізувати ідею видатного українського степознавця, д.б.н. В.С.Ткаченко (м Київ) про припинення сінокосіння в степових заповідниках важкою технікою і заборону сінокосіння в період цвітіння і плодоношення диких рослин, а також ідею видатного українського ентомолога, д.б.н. А.В.Захаренко (г. Харьків) про припинення сінокосіння в степових заповідниках в період розмноження дикої фауни.

   Країна повинна знати своїх героїв. Я хочу назвати прізвища тих вчених, чиновників та активістів громадських екологічних організацій, які домоглися цього видатного успіху в охороні дикої природи: Тетяна Тимочко (Всеукраїнська екологічна ліга, організувала три круглих столи, на яких вперше відкрито обговорювалася проблема сінокосіння в степових заповідниках), Ірина Сех (народний депутат України, голова Екологічного комітету Верховної Ради України, організація комітетських слухань з питань ПЗФ, в резолюції яких був записаний пункт про заборону сінокосіння важкою технікою), Василь Ткаченко (доктор біологічних наук, Інститут ботаніки НАНУ, наукові консультації), Михайло Томахін, Ігор Іваненко, Сергій Матвєєв (керівники двох Департаментів і одного відділу Мінприроди України, розробка даного директивного листа Мінприроди України), Наталія Атамась (Інститут зоології НАНУ, написання експертного висновку про шкоду сінокосіння для птахів в степових заповідниках), Ігор Плющ (Інститут зоології НАНУ, наукові консультації, участь у круглому столі), Олексій Бурковський (Всеукраїнська екологічна ліга, вироблення ідеології кампанії, інформаційна підтримка), Світлана Берзіна (Жива планета, організація та ведення круглого столу),

 

Віталій Черняховський (Форум порятунку Києва, організація двох пікетів), Михайло Михалко (Спілка захисту Голосієва, участь у двох пікетах), Борис Васильківський (Києво-Могилянська академія, участь в переговорах), Іван Парнікоза (Київський еколого-культурний центр, розробка ідеології кампанії, інформаційна робота, участь в пікетах і круглих столах), Павло Швидун (Дружина охорони природи "Зубр", участь в круглих столах, пікетах, перевірках степових заповідників), Антон Паламарчук (Київський еколого-культурний центр, участь в перевірках степових заповідників), Олег Листопад (газета Урядовий кур'єр, участь в переговорах), Оксана Мороз (Київський зоопарк, наукові консультації, участь в пікетах і переговорах), Анна Цвенер і Кшиштов Войцеховський (Польща, інформаційна підтримка та наукові консультації), Ілля Смілянський (Росія, Степовий бюлетень , організація дискусії на сторінках бюлетеня про проблеми сінокосіння і вироблення компромісного рішення), Валерій Бриних (Росія, Всеросійське товариство охорони природи, розробка ідеології кампанії, моральна та інформаційна підтримка), Галина Левіна (Екоправо-Київ, розробка судових позовів), Андрій Фролкин (Київський еколого-культурний центр, участь в пікетах, підготовка скарги до секретаріату Бернської конвенції), Валерій Ловчиновський (підприємець, інформаційна та моральна пддержка), Віктор Грамма і Ніна Полчанінова (Харківський університет, наукові консультації).  



Обновлен 22 окт 2014. Создан 21 окт 2014