ДОП «ЗУБР»

 

ПЕРЛИНИ ПРИЧОРНОМОР’Я




Базовим завданням охорони природи є ще раз збереження її окремих ділянок у недоторканості

Ф.Р. Штильмарк

 

Причорноморські ландшафти чи не в найбільшому ступені постраждали внаслідок своєї великої рекреаційної привабливості. внаслідок цього фактично в природному вигляді залишилися лише їх окремі фрагменти, які потребують негайних та дієвих заходів з охорони. Нажаль далеко не всі вони охоплені природно-заповідним режимом, зважаючи на що знаходяться під загрозою рекреаційного та господарського освоєння. Тим більш приємно, що згідно Указам Президента В. А. Ющенка від початку 2010 р. в приморській смузі постали національні природні парки (НПП) “Чарівна гавань” на Кримському півострові, “Тузловські лимани” на Одещині, а також нові парки на Кінбурнській косі (Миколаївська область) та о-ві Джарилгач (Херсонська область) – НПП “Білобережжя Святослава” та “Джарилгач” відповідно. В цій статті пропонуємо розповідь саме про них.

Рис. 1. Нові причорноморські національні парки на мапі України: 1. – “Чарівна Гавань”, 2. – “Тузловські лимани”, 3. – “Білобережжя Святослава”, 4. – “Джарилгачський”
Рис. 1. Нові причорноморські національні парки на мапі України: 1. – “Чарівна Гавань”, 2. – “Тузловські лимани”, 3. – “Білобережжя Святослава”, 4. – “Джарилгачський”

 

 

“Чарівна Гавань”

Територія парку займає один з найпосушливіших районів Криму ­ крайню частину найбільш західного його Тарханкутського півострова. Більшу частину півострова займає Тарханкутська підвищена рівнина, яку переринають три ували – невисокі м’яко окреслені згладжені височини. Зокрема від крайньої західної точки Криму – мису Кара-Мурун тягнеться Оленівський (Джангульский увал) висотою до 240 м. н. р. м., а північніше Крейдяний (Тарханкутський) – 179 м. та Бакальский – 75 м. н. р. м. ували. Ували розділені котловинами – Дозорненською та Джарилгачською. Схили увалів, що спрямовані до моря, мають круті схили та прорізані ярами, балками сухоріччями та лощинами. На території парку це комплекс балок північного узбережжя півострова: Ожинова, Білої Скелі, Карамиш, Рапаняча, Кіпчак, Великий та Малий Кастель, а також Тернова та Очеретай. З характерних форм рельєфу слід також відмітити зсувне узбережжя “Джангуль”, а також прибійні форми рельєфу на узбережжі Атлеш.

 

Рис. 2. Символом національного парку “Чарівна Гавань” є арка Великого Атлешу, Фото Парнікоза І.).
Рис. 2. Символом національного парку “Чарівна Гавань” є арка Великого Атлешу, Фото Парнікоза І.).

 

Відкритих джерел води на території парку практично немає. Вода у балках з’являється лише у короткий весняний період, одразу після танення снігу. Територія Тарханкутського півострова має достатньо бідні ґрунти. Домінуючим типом рослинності є справжні дерновинно-злакові бідно-різнотравні степи. Також зустрічаються фрагменти каменистих опустелених, а також чагарникових степів. В гирлових частинах балок наявні ділянки лучної рослинності, а на піщаних пересипах, що відділяють солоні озера від моря – псамофільної. Значну цінність становлять наявні тут популяції гірсько-кримських видів рослин, нетипових для степів. Наразі на території парку зростає 11 кримських ендеміків, а також вузький тарханкутський ендемік – полин Дзевановського. З видів занесених до Червоної книги України (ЧКУ, 2009) тут зростають холодок Паласа, астрагал тарханкутський, ковила Браунера, ковила волосиста, бурачок Борзи та ін. Степові угруповання за участю видів роду ковила охороняються Зеленою книгою України. Великі степові ділянки, що збереглися на Тарханкутському півострові загалом та на частково на території парку дають можливість для існування тут степової фауни. Степові травостої є оселищем не менш ніж 20 видів комах, занесених до ЧКУ. З рептилій тут поширені червонокнижні жовтобрюх та степова гадюка. З птахів в урочищі тримаються дрохви та степові журавлі. А вночі можна почути характерну пісню дрімлюги. Справжніми володарями вапнякових карнизів урвищ прибережних схилів Тарханкуту є чубаті баклани (Занесені до ЧКУ). До 50-х рр. ХХ ст. Тарханкут був одним з не багатьох місць розмноження тюленя монаха. Цьому сприяла відлюдність внаслідок великого дефіциту води у цьому регіоні. З часів залізного віку і до підкорення Російською імперією цей регіон слугував малопродуктивними угіддями для випасу скота, певний розвиток мало також рибальство. Загалом район парку вперше заселений з часів мідного віку. Вважається, що первісні мисливці перейшли через болотисту низину, що існувала в той час на місці Каркінітської затоки та заселили тутешні ліси. А назва парка пов’язана з розташованим на північний схід від його межі античним поселенням Калос Лімен, руїни якого досліджені біля селища Чорноморське. В часи грецької колонізації система поселень Херсонеського Полісу охоплювала все узбережжя Тарханкутського півострову. Назва ж Тарханкут пов’язана з наступним етапом історії регіону. Зі створенням у 1449 р. Кримського ханства, тут знаходилися землі передані мусульманському духівництву та звільнені від податків. Тому цей регіон називали “місцем вільним від податей” – “Тарханом”. Згодом назва трансформувалася у “Тарханний-кут” і відповідно “Тарханкут”.

Національний парк «Чарівна Гавань» створений Указом Президента № 1037/20091 на базі кількох об’єктів ПЗФ Чорноморського району Автономної республіки Крим. Це зокрема ландшафтний заказник «Джангульський», (100 га надзвичайно мальовничого та багатого на рідкісні види Джангульского зсувного узбережжя), гідрологічна пам’ятка природи «Аквальний комплекс біля Джангульського зсувного узбережжя» площею 180 га, гідрологічна пам’ятка природи «Прибережний аквальний комплекс біля мису Атлеш», площею 180 га, заповідні урочища «Атлеш» площею 10 га та «Балка Великий Кастель» площею 20 га. Територія парку наразі включає 10900 га території півострова.

Втім, зважаючи на збереження на Тарханкутському півострові величезних масивів справжніх типчаково-ковилових степів (не менше 10 тис. га), цей національний парк від моменту свого створення потребує розширення. Натомість внаслідок байдужості місцевої влади та контролюючих органів автономії справа розбудови діяльності національного парку «Чарівна гавань» від моменту виходу указу зовсім не просунулася. Заповідні узбережжя стали ареною не тільки варварської за своїм впливом на довкілля рекреації, але й неприхованого курортобудівництва. Вражаючим є факт будівництва в серці зновствореного національного парку – заповідному урочищі «Атлеш» цілісного майнового комплексу для надання розгалуженої системи туристичних послуг та стаціонарної рекреації «Притулок рибака». Комплекс, що включає готельні номери, базу дайверів, дельфінарій….і навіть церкву розмістився не де не будь а над аркою Великого Атлешу, спотворюючи природний вигляд берегів заповідного урочища. Велику небезпеку становить прокладання дороги в урочище Атлеш, що ведеться господарем комплексу і призведе до лавиноподібного зростання кількості відпочиваючих та повної деградації природних скарбів. Ці і подібні порушення мають бути негайно припинені.

 

Рис. 3. Дибка степова – типова комаха цілинних степів Причорномор’я, опинилася у Червоній книзі (Фото Парнікоза І.)
Рис. 3. Дибка степова – типова комаха цілинних степів Причорномор’я, опинилася у Червоній книзі (Фото Парнікоза І.)

 

“Тузловські лимани”

У зв’язку з стрімким розвитком рекреації на Одещині не трансформованих ділянок Чорноморського узбережжя практично не залишилося. Одним з останніх їх фрагментів є район так званих Тузловських лиманів, де Указом Президента №1 від 01.01.2010 р. було створено однойменний НПП площею 27865 га. До складу його території включені: акваторія озер Бурнас, Алібей, Хаджидер, Шагани, Карачаус, Малий Сасик і Джантшейське, причорноморська коса, гирлові заболочені ділянки річок Алкалія, Хаджидер та малих річок, що впадають до озер Шагани і Карачаус, лісове урочище «Лебедівка». Найціннішою складовою НПП «Тузловські лимани» є поки що непорушена коса, між Чорним морем та лиманами Тузловської групи. 

Територія національного природного парку характеризується домінуванням приморської пасмофітної та галофітної рослинності. Перша сформована головним чином угрупованням колосняку чорноморського, полину мітлистого та морської гірчиці, що формують смугу шириною 10-20 м, що тягнеться вздовж піщаних пляжів.

Рис. 4. Фрагмент прибережної колоснякової формації, пересип Тузловських лиманів (Фото Парнікоза І.)
Рис. 4. Фрагмент прибережної колоснякової формації, пересип Тузловських лиманів (Фото Парнікоза І.)

 

По схилам узбережжя лиманів поширені також ділянки полиново-злакового степу. Галофітна рослинність представлена головним чином заростями солонцю. На території парку зростають види рослин занесені до Червоної книги Чорного моря, Червоної книги України, Червоного списку Одеської області та Європейського Червоного списку. По акваторії Чорного моря наявні рідкісні формації морської трави-камки, що занесені до Зеленої книги України.

Рис. 5. До кінця літа Тузловські лимани сильно підсихають (Фото Парнікоза І.)
Рис. 5. До кінця літа Тузловські лимани сильно підсихають (Фото Парнікоза І.)

 

 

Акваторія лиманів та прибережна частина моря слугують місцем великого різноманіття птахів. Зокрема відмічені види занесені до Червоної книги України:  великий та малий кроншнепи, степовий та лучний дерихвіст, лежень, кулик-сорока, кулик-довгоніг, шилодзьобка та б. ін. З ссавців трапляються сліпак білозубий і горностай. Степові фрагменти є останнім прихистком рідкісних видів степових комах.

 

Створення національного природного парку „Тузловські лимани” мало забезпечити збереження цінних туешніх екоситем та налагодження постійного наукового спостереження та своєчасного реагування на різні загрози. Але цього поки що не відбулося. Адже за роки, які пройшли від його створення, парк так і не почав працювати.  Як показала перевірка проведена екологами з Дружини охорони природи «Зубр» в кінці 2014 р., територія парку його службою охорони практично не контролюється. Щитів на його кордонах парку немає, дороги не перекриті шлагбаумами. Немає інформації де знаходиться його заповідна зона. В парку на заповідній косі було виявлено мисливця з набором підсадних качок, якого пізніше керівництво парку намагалося видати за відпочиваючого. Негативним фактом, поширеним до-речі не тільки в НПП «Тузловські лимани», є те що його служба охорони не працює в вихідні дні та свята. Варто зазначити, що парк межує з двома курортами – Лебедівкою та Приморським, окрім того трапляються випадки завозу на заповідну косу рекреантів з інших курортів. Вирішити це питання необхідно організацією чергування співробітників служби охорони в ці дні.

Територію парку, що не контролюється, використовують в своїх інтересах місцеві підприємці, які намагаються в ручному режимі керувати потоками риби з моря в лиман і навпаки. Тут зокрема було здійснено недолугу спробу (що закінчилася під час шторму провалом) закрити природну протоку, яка сполучає лимани з морем та створити іншу – вужчу з метою варварського вилову риби. Викошується очерет, випалюється степова рослинність вздовж лиманів. Окрім того керівництво парку не бачить нічого поганого в проведенні джипінгу на своїй території, при чому абсолютно не враховуються вразливість тутешніх екосистем. 

Але найбільшою загрозою є рекреаційна забудова, яка прокрадається в парк з боку обох курортів. Екологи звинувачують дирекцію парку в тому, що вона свідомо гальмує отримання земельної документації і проекту організації території парку, що дає можливість освоїти вигідні території. Дирекція парку посилається на бюрократичні перепони, тож виходу не видно. З огляду на цілий вузол проблем, які напевне не є унікальними для даного парку і можуть бути виявлені в низці інших молодих парків, громадський контроль за їх діяльністю має бути посилений. 

 

 

Рис. 6. Цьому гидкому каченяті залишилося зовсім недовго до того щоб стати красенем лебедем (Фото Парнікоза І.)
Рис. 6. Цьому гидкому каченяті залишилося зовсім недовго до того щоб стати красенем лебедем (Фото Парнікоза І.)

 

 

“Білобережжя Святослава”

Білобережжям називали наші предки слов’яни район піщаних кіс в гирлі Дніпра. Саме тут під час повернення з Болгарського походу (972 р.) зимував зі своїми воїнами князь Святослав Хоробрий. Кінбурнська коса - один із семи великих піщаних масивів, який утворився на місці древньої дельти Дніпра. Саме тут Указом Президента № 1056/2009створено НПП «Білобережжя Святослава» площею 35223,15 га.

Рис. 7. Ландшафти Кінбурнської коси (Фото Некрасової О.)
Рис. 7. Ландшафти Кінбурнської коси (Фото Некрасової О.)

 

 

Неоцінимим природним багатством цього куточка Причорномор'я є велика кількість озер. Частина з них розміщена вище рівня моря і живиться переважно атмосферними опадами. Ці озера прісні, мілководні, відомі ще як "солодкі саги". У живленні інших водойм важливе значення мають морські води, які просочуються крізь піщані товщі. Вода в цих озерах солона. У спеку вона випаровується, утворюючи на дні суцільний шар солі. Іноді тут залягають товщі цілющих грязей.

Рослинність знов створеного парку досить різноманітна, що обумовлює наявність великої кількості видів рослин, зокрема рідкісних та зникаючих. Особливу цінність становлять приморські луки між озерами Чернине і Черепашине, в околицях села Покровки, вдалось зберегти одне з найбільших у Європі місцезростань диких орхідей - зозулинців розмальованого, блощичного, болотного, салепового і запашного, що потрапили на сторінки Червоної книги України. Площа орхідного поля перевищує 60 га, а за унікальністю його можна порівняти лише з Долиною нарцисів на Закарпатті. Про давність та самобутність лісової рослинності Кінбурна свідчить, насамперед, те, що в гайках росте багато суто лісових чи вологолюбних рослин - конвалія, купина пахуча, ожина, чина лісова, проліска дволиста, фіалка приємна, вужачка звичайна тощо. Серед місцевих деревних та чагарникових порід – наявні такі ендемічні види, як наприклад береза дніпровська. Очевидно, що переважна більшість низин на нижньодніпровських пісках у минулому були вкриті лісами, а навколишня місцевість мала характер лісостепового ландшафту. З плином часу, внаслідок господарської діяльності людини лісові масиви були майже повністю знищені, а цілинні арени розбиті. На їх місці залишились голі піски, які в результаті розвіювання утворили високі горби-кучугури. Ці бархани слугують середовищем для існування унікальної тварини нижньодніпровських пісків – дрібного тушканичка-емуранчика (кандибки), занесеного до ЧКУ.

Рис. 8. Серед солонцю причаїлася рідкісна червонокнижна гага (Фото Некрасової О.)
Рис. 8. Серед солонцю причаїлася рідкісна червонокнижна гага (Фото Некрасової О.)

 

 

 

Не менш унікальною можна вважати і Ковалівську сагу - найбільший на півострові вільховий гай, що розкинувся біля моря. Він дуже заболочений, нагадує непролазні джунглі та забезпечує велике біорозмаїття. Тутешні ліси високо цінувалися античними поселенцями Ольвії, що робили сюди експедиції за деревиною. Пізніше на стрілці Кінбурнського півострова знаходилася турецька фортеця, відома з XV ст. За неї йшли жорстокі бої, аж поки у 1855 р. вона не припинила своє існування. З того часу на стрілці півострову залишилися хіба що залишки її валів.

Оголошення території цього надзвичайно цінного природного куточка Причорномор’я національним парком – це справжня перемога, зважаючи на те, що місцеве керівництво вже давно планує суцільне рекреаційне освоєння цієї території. 

Рис. 9. Ктир велетенський – червонокнижна комаха, що мешкає на території НПП “Білобережжя Святослава” (Фото Некрасової О.)
Рис. 9. Ктир велетенський – червонокнижна комаха, що мешкає на території НПП “Білобережжя Святослава” (Фото Некрасової О.)

 

“Джарилгацький”

Новий національний парк “Джарилгацький”, створений Указом Президента № 1045/2009 від 11.12.2009, включає острів Джарилгач у Каркінітській затоці Чорного моря, та частину Джарилгацької затоки, що відділяє його від узбережжя Херсонщини. Загальна площа парку – 10000 га. Острів має видовжену форму (із заходу на схід), із заходу продовжується довгою косою, що з'єднує острів з берегом. Косу острова від суходолу відділяє вузька протока, котра інколи пересихає, формально перетворюючи острів на півострів. Острів низинний і здалеку практично не помітний. на ньому наявні відкриті джерела прісної води – не пересихаючі озерця та підземні води.

Рослинність острова вдало класифікована відомим українським зоологом та природоохронцем М. В. Шарлеманем ще у 1927 р. За його даними на островi “можна видiлити 4 смуги: пiвнiчний берег з намивами камки (шириною вiд 3 м до 1,5 км), пiску i черепашок; солонi озера i солончаки з типовою рослиннiстю; степ, що займає середню частину острова; пiвденний берег з пiщаним пляжем i кучугурами”.

Флора острова досліджується, починаючи з ХІХ ст. Зокрема її детально досліджував інший відомий ботанік і природоохоронець, що тоді працював у Херсоні - Й. К. Пачоський. Серед судинних рослин на островi росте 499 видiв голонасiнних i покритонасiнних, що належать до 252 родин i 72 сiмейств. З вказаних рослин 51 ендеміки. 11 видiв занесенi до ЧКУ, 4 - до Європейського червоного списку. Тут знайдено також 7 видiв орхiдних, бiльшiсть місцезростань яких виявилися найбiльш пiвденними в степовiй Україні. За рiзноманiттям рослинного свiту та за кiлькiстю рiдкiсних видiв Джарилгач випереджає свого тисячолiтнього супутника - Тендру. На островi можна бачити такі червонокнижні рослини, як ковила днiпровська, меч-трава болотяна та золотоборідник цикадовий.

Фауна прилеглого моря рiзноманiтна. Серед його мешканців увагу привертають кам'яна та трав'яна креветки та два десятки видiв крабiв. Справжньою цінністю тутешніх вод є осетровi риби - стерлядь та севрюга, занесені до ЧКУ.

З рептилій острів населяють ящурка рiзнобарвна, гадюка степова та звичайний вуж, а земноводних: зелена ропуха та звичайна квакша. Виключно бiля прiсних водойм зустрічається болотна черепаха. Найчисленнішим є пташине населення острова – 248 видiв. Пiд час зимiвлi та пташиних мiграцiй тут (разом iз Каркiнiтською затокою) скупчується до 150 тисяч пернатих, головним чином водоплавних. Безпосередньо на узбережжi знаходять притулок та корм мiгруючi водоплавнi птахи. Серед них лебiдь кликун та шипун утворюють скупчення до 7 тисяч особин. 47 видiв птахiв, що зустрiчаються на островi, занесенi до ЧКУ та інших червоних спискiв, у тому числi рожевий пелiкан, огар, дрохва, чорний лелека, степовий журавель та iншi. На острові зустрічається 15 видiв ссавцiв. Серед комахоїдних: їжак бiлогрудий, бурозубка мала та білозубка білочерева. Рідкісним червонкнижним мешканцем є земляний заєць. Тут зустрiчаються також заєць сірий, лисиця звичайна та дикий кабан, що здатні переходити на острів по косі та кризі. У XVI-XVIII ст. звичними мешканцями краю були шляхетний олень, дикий кабан, сайга та кулан, а до XIХ ст. – тарпан. У 1972 р. здійснено аклiматизацiю гібридного оленя. У 1980 р. завезли європейського муфлона, а в кiнцi 80-х завезенi лань. Втім завезення муфлонів та гібридних оленів було викликано виключно мисливськими міркуваннями, в той час як аборигенним видам увага не приділялася.

У Джарилгацькiй i Каркiнiтськiй затоках зустрічається три види китоподібних: дельфiн бiлобокий, чорноморська афалiна, а також морська свиня. Усi вони занесенi до ЧКУ. У зв’язку з стихійним розвитком дельфінаріїв під загрозою перебуває чорноморська популяція афаліни.

Територія зновствореного НПП має і високе історико-меморіальне значення. Сама назва Джарилгач в перекладі означає обпалені дерева. Дійсно при бурінні свердловини на Джарилгачській косі геологи зіткнулися з шаром попелу. Назва Джарилгач вперше вказана в атласi Російської імперії, видання 1800 р., на мапі Новоросійської губернії. Освоювати ці місця почали наприкінці XVIII cт., коли встановили тут навігаційні знаки, що описується у лоції “Чорного моря за 1851 р. Місцеве населення ж заготовляло тут сіно, щоб взимку переганяти сюди овець по кризі замерзлої Джарилгачської затоки. У 1902 р. на острові було встановлено клепаний маяк.

Рис. 10. Історична пам’ятка острова Джарилгач – старовинний маяк 1902 р. (Фото з http://www.nokiatrendslab.com.ua/news/16040)
Рис. 10. Історична пам’ятка острова Джарилгач – старовинний маяк 1902 р. (Фото з http://www.nokiatrendslab.com.ua/news/16040)

 

 

Острів пов’язаний з подіями Великої Вітчизняної війни. На меморіальній плиті монументу, що знаходиться на косі Глибокій викарбувані імена усіх солдат та офіцерів Чорноморського флоту, котрі восени 1941-го загинули на Джарилгачі. Вони працювали як служба спостереження, викликаючи кораблі Чорноморського флоту для знищення скупчень ворога. Моряки загинули у нерівній боротьбі з німецьким десантом.

Мало кому відомо, що в 1923 р. острів Джарилгач було включено до заповіднику “Асканія-Нова”. А у 1927 р. було створено Приморський заповідник площею бiля 32 тис. га, до якого було включено західну частину Джарилгацької затоки, весь острiв Джарилгач зi смугою акваторії навколо нього шириною 1 км. До заповідника також увійшли острови – Тендра, Довгий, Орлов, Бабин, Смалений. Нажаль згодом заповідний статус острова було скасовано, тож радо вітаємо відновлення природоохоронного статусу у 2009 р.

Розповідь про інші новостворені національні парки шукайте тут

Офіційний сайт НПП "Чарівна Гавань" http://naturalpark.info/

Адміністрація НПП "Тузловські лимани не бачить нічого поганого в джипінгу

Громадська перевірка діяльності НПП "Тузловські лимани" в 2014 р. 

Офіційний сайт НПП "Тузлівські лимани"

 

Науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», к.б.н.

Парнікоза І. Ю.



Создан 03 фев 2015